У цільовій комплексній програмі «Фізичне виховання – здоров'я нації» поставлено завдання забезпечити переорієнтацію фізкультурно-спортивної галузі на зміцнення здоров'я населення засобами фізичної культури й спорту, формування у громадян України потребу у фізичному самовдосконаленні.         

Соціально-економічні перетворення в Україні, глобальна економічна криза, військові дії активізували проблему збереження фізичного, психічного, духовного й соціального здоров'я підростаючого покоління. Це поставило перед загальноосвітньою школою завдання створення таких умов розвитку учнів, які б сприяли утвердженню здорового способу життя, гармонізації їхніх взаємин з довкіллям.

Актуальним залишаються питання оцінювання досягнень учнів на уроках.  З метою формування позитивного ставлення учнів до занять  та підвищення рівня їхньої рухової активності, оцінювання навчальних досягнень має бути особистісно-зорієнтованим за допомогою відповідних систем оцінювання.

Оскільки сьогодні урок фізичної культури має бути спрямованим на оздоровлення, оцінювання передбачає врахування насамперед особистих досягнень учнів протягом семестру та навчального року; систематичні відвідування ними уроків; активності роботи на уроках фізичної культури; зайнятості в позаурочний час у спортивних секціях, святах, конкурсах; участі у змаганнях шкільного, районного, міського, республіканського рівнів. Щоб максимально врахувати відповідність навчальних досягнень окремого учня вищезазначеним критеріям, учителю варто застосовувати різноманітні системи нарахування бонусних балів. Зазначимо, що освітній заклад може використовувати інші системи оцінювання навчальних досягнень учнів за погодженням з  місцевими органами управління освітою.

Відповідно до наказу МОНмолодьспорту України від 13.04.2011 № 329 до інших систем оцінювання може належати рейтингова система, яка сприяє формуванню ключових компетентностей і створює можливості для учнів:

-       підвищення мотивації;

-       розширення індивідуальних можливостей;

-       підвищення об’єктивності оцінювання;

-       градація значущості балів.

Оцінювання навчальних досягнень учнів на уроках фізичної культури може здійснюватися за такими видами діяльності:

1. Засвоєння техніки виконання фізичної вправи.

2. Виконання навчального нормативу (з урахуванням динаміки особистого результату).

3. Виконання навчальних завдань під час проведення уроку.

4. Засвоєння теоретико-методичних знань.

При цьому оцінка за виконання нормативу не є домінуючою під час здійснення тематичного, семестрового чи річного оцінювання. Для оцінювання розвитку фізичних якостей використовуються навчальні нормативи, які розроблені для кожного року вивчення. Контрольні нормативи є орієнтовними.

Порядок їх проведення визначає вчитель відповідно до календарно-тематичного планування.

При складанні навчального нормативу за його показником визначають рівень досягнень (початковий, середній, достатній, високий), а потім за технічними показниками виконання рухової дії та теоретичними знаннями виставляють оцінку в балах. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів з фізичної культури затверджені наказом МОН України від 05.05.08. № 371.

 Отже, кожен учень може отримати накопичувальну кількість балів за рахунок виконання навчальних нормативів, наприклад 7 чи 8 балів та певну бонусну кількість балів завдяки особистим досягненням, систематичності, активній роботі під час навчального процесу, зайнятості у спортивних гуртках , секціях та участі в змаганнях різних рівнів. Відповідно до такої системи критеріїв оцінювання учитель може виставити тематичну оцінку вище, враховуючи не лише оцінки за виконання нормативів, а й вищезазначені показники (бонусні бали). Особливу увагу при оцінюванні досягнень учнів слід приділити особистим досягненням учнів протягом навчального року. Наприклад, якщо учень (учениця) викона(в/ла) залікову вправу на  певний рівень, але при цьому його (її) особистий результат виконання цієї вправи поліпшився порівняно з попереднім показником, учитель може виставити оцінку на 1 – 2 бали вищу за ту, яка передбачається навчальними нормативами.

 У підготовчій медичній групі засвоєння програмного матеріалу має бути поступовим процесом і проводитися за умови виключення окремих рухових дій та вправ, що пов’язані з обмеженням максимального фізичного навантаження учнів. Оцінювання має проводитися диференційовано. Суть такого підходу полягає в тому, що учні підготовчої групи отримують бали на уроці за теоретичні знання, правильне технічне виконання рухових дій, ступінь сприйняття набутих умінь і навичок.

Учні, які за станом здоров'я віднесені до спеціальної медичної групи, обов’язково повинні відвідувати основні уроки фізичної культури і виконувати щадний руховий  режим та не протипоказані їм вправи. Оцінювання таких учнів за урок, тематичну, семестр, навчальний рік повинно мати категорію «зараховано».

Боровик В.В., Руденко О.М., учителі фізичної культури

В системі загальної середньої освіти України останнім часом відбуваються певні зміни в контекст і запровадження компетентнісного підходу. Зокрема, у навчальних програмах з багатьох предметів компетентнісний підхід декларується  системоутворюючим.

Зазначимо, що формування ключових та предметних компетентностей учнів на даний час є проблемним завданням загальної середньої освіти, оскільки пов’язане з необхідністю долати суперечність між існуючим “предметоцентризмом“ та спрямованістю компетентнісного підходу  на розв’язування життєвих  проблем  комплексного  міжпредметного  характеру.

В сучасній педагогічній науці  однією з провідних ідей в напрямку подолання  означеної проблеми стала ідея запровадження  інтегративного підходу як однієї з умов реалізації компетентнісного.

Аналіз публікацій  останнього часу  дає підстави стверджувати, що серед дослідників по-перше: не існує єдиної точки зору як щодо самого поняття інтегративного підходу, так  і щодо шляхів його реалізації; по-друге:  поняття інтегративного підходу має  глибокий зміст і його слід розглядати в усіх його проявах одночасно, зокрема:

-         інтеграцію освітніх задач загальної середньої, професійної середньої та вищої освіти;

-         інтеграцію змісту природничих наук;

-         міжпредметну та внутрішньо предметну  інтеграцію природничих знань, умінь та навичок ;

-         інтеграцію природничої освіти на різних рівнях;

-         інтеграцію природничих наук та виробництва.

Відповідно, проблема реалізації інтегративного підходу в загальній середній освіті складна і на даний час не має розв’язання навіть на теоретичному рівні.  Особливо гострою вона є для профільної освіти, де існує суперечність між необхідністю виконання «Державного стандарту повної загальної середньої освіти» та  досягненням найвищих результатів навчання з профільних дисциплін.

Очевидно, що повноцінно подолати цю проблему на рівні навчального закладу неможливо, але певні кроки у цьому напрямку можуть бути досить результативними.

Наприклад,  педагогічна практика дає підстави для висновку, що дієвим інтегратором  для предметів природничого циклу є  спільні  теми та відповідні завдання, які пов’язані з необхідністю розв’язання  нагальних пізнавальних, наукових, виробничих чи, навіть, побутових проблем.

Одним із ефективних шляхів реалізації інтегративного підходу  в   навчанні природничих наук, зокрема фізики,  є запровадження  елементів STEM освіти.

Широкі інтегративні можливості  STEM освіти закладені і в змісті, і в формах, і в методах навчання  дисциплін  природничо-наукового циклів. Найчастіше в педагогічних виданнях розглядаються  шляхи  інтеграції  в процесі організації проєктної діяльності учнів,  тоді як на розв’язання  проблеми має бути спрямована вся повсякденна навчальна діяльність учителів навчального закладу.

Наприклад, програмна  лабораторна робота з фізики у 10 класі «Визначення ЕРС та внутрішнього опору джерела струму», щонайменше, вимагає застосування знань з відповідних розділів фізики, хімії, біології, математики, уміння читати електричні схеми, збирати електричні кола, працювати  з вимірювальними приладами тощо.  Для обробки результатів лабораторної роботи може бути залучена комп’ютерна техніка.

Замість висновків в кінці роботи слід запропонувати  учням запитання та завдання,  відповіді на які не можливо сформулювати без  актуалізації знань з фізики, хімії, біології, математики:

1. Який принцип дії гальванічного елемента ?

2. Дві однакові батареї гальванічних елементів мають майже однакову ЕРС = 4.5В, але одна з них може живити електричну лампу, а інша – ні. Чому? Які відбулися хімічні процеси в неробочій батареї?

3. Чому доторкання до провідників стандартної мережі U= 220 В  є смертельно небезпечним, а доторкання до кондукторів електрофорної машини, де напруга U =100000В неприємне, але цілком безпечне.

4. При якій напрузі «пробивається» епітелій шкіри людини?

5. Чому опір тіла людини не є сталим?

Отже, незважаючи на складність і неоднозначність проблеми, процес пошуку шляхів реалізації інтегративного підходу в повній загальній середній освіті має  продовжуватися. Накопичення педагогічного досвіду неодмінно створить підґрунтя для нових педагогічних теорій та практичного удосконалення системи освіти у цілому.

Закалюжний Віктор, учитель фізики