В системі загальної середньої освіти України останнім часом відбуваються певні зміни в контекст і запровадження компетентнісного підходу. Зокрема, у навчальних програмах з багатьох предметів компетентнісний підхід декларується  системоутворюючим.

Зазначимо, що формування ключових та предметних компетентностей учнів на даний час є проблемним завданням загальної середньої освіти, оскільки пов’язане з необхідністю долати суперечність між існуючим “предметоцентризмом“ та спрямованістю компетентнісного підходу  на розв’язування життєвих  проблем  комплексного  міжпредметного  характеру.

В сучасній педагогічній науці  однією з провідних ідей в напрямку подолання  означеної проблеми стала ідея запровадження  інтегративного підходу як однієї з умов реалізації компетентнісного.

Аналіз публікацій  останнього часу  дає підстави стверджувати, що серед дослідників по-перше: не існує єдиної точки зору як щодо самого поняття інтегративного підходу, так  і щодо шляхів його реалізації; по-друге:  поняття інтегративного підходу має  глибокий зміст і його слід розглядати в усіх його проявах одночасно, зокрема:

-         інтеграцію освітніх задач загальної середньої, професійної середньої та вищої освіти;

-         інтеграцію змісту природничих наук;

-         міжпредметну та внутрішньо предметну  інтеграцію природничих знань, умінь та навичок ;

-         інтеграцію природничої освіти на різних рівнях;

-         інтеграцію природничих наук та виробництва.

Відповідно, проблема реалізації інтегративного підходу в загальній середній освіті складна і на даний час не має розв’язання навіть на теоретичному рівні.  Особливо гострою вона є для профільної освіти, де існує суперечність між необхідністю виконання «Державного стандарту повної загальної середньої освіти» та  досягненням найвищих результатів навчання з профільних дисциплін.

Очевидно, що повноцінно подолати цю проблему на рівні навчального закладу неможливо, але певні кроки у цьому напрямку можуть бути досить результативними.

Наприклад,  педагогічна практика дає підстави для висновку, що дієвим інтегратором  для предметів природничого циклу є  спільні  теми та відповідні завдання, які пов’язані з необхідністю розв’язання  нагальних пізнавальних, наукових, виробничих чи, навіть, побутових проблем.

Одним із ефективних шляхів реалізації інтегративного підходу  в   навчанні природничих наук, зокрема фізики,  є запровадження  елементів STEM освіти.

Широкі інтегративні можливості  STEM освіти закладені і в змісті, і в формах, і в методах навчання  дисциплін  природничо-наукового циклів. Найчастіше в педагогічних виданнях розглядаються  шляхи  інтеграції  в процесі організації проєктної діяльності учнів,  тоді як на розв’язання  проблеми має бути спрямована вся повсякденна навчальна діяльність учителів навчального закладу.

Наприклад, програмна  лабораторна робота з фізики у 10 класі «Визначення ЕРС та внутрішнього опору джерела струму», щонайменше, вимагає застосування знань з відповідних розділів фізики, хімії, біології, математики, уміння читати електричні схеми, збирати електричні кола, працювати  з вимірювальними приладами тощо.  Для обробки результатів лабораторної роботи може бути залучена комп’ютерна техніка.

Замість висновків в кінці роботи слід запропонувати  учням запитання та завдання,  відповіді на які не можливо сформулювати без  актуалізації знань з фізики, хімії, біології, математики:

1. Який принцип дії гальванічного елемента ?

2. Дві однакові батареї гальванічних елементів мають майже однакову ЕРС = 4.5В, але одна з них може живити електричну лампу, а інша – ні. Чому? Які відбулися хімічні процеси в неробочій батареї?

3. Чому доторкання до провідників стандартної мережі U= 220 В  є смертельно небезпечним, а доторкання до кондукторів електрофорної машини, де напруга U =100000В неприємне, але цілком безпечне.

4. При якій напрузі «пробивається» епітелій шкіри людини?

5. Чому опір тіла людини не є сталим?

Отже, незважаючи на складність і неоднозначність проблеми, процес пошуку шляхів реалізації інтегративного підходу в повній загальній середній освіті має  продовжуватися. Накопичення педагогічного досвіду неодмінно створить підґрунтя для нових педагогічних теорій та практичного удосконалення системи освіти у цілому.

Закалюжний Віктор, учитель фізики