Ліцейське наукове товариство традиційно продовжує свою діяльність. Сьогодні, 21 квітня 2023 року, відбулась Друга звітна конференція учнів-членів ЛНТ І курсу.

Свої наукові дослідження представили 17 учнів у таких відділеннях: «Історія», «Філософія та суспільствознавство», «Математика», «Фізика та астрономія», «Мовознавство», «Хімія та біологія», «Екологія та аграрні науки». Такий різноманітний спектр відділень свідчить, що ліцеїсти прагнуть інтелектуального збагачення та розширення кола знань.

Юні науковці продемонстрували високий рівень зацікавленості та обізнаність в обраних темах. Звичайно, робота над дослідженнями триває і вимагає подальшого удосконалення. Під час засідань кожної секції учні отримали важливий досвід – уміння презентувати свої відкриття й готовність до обговорення.

Конференція допомогла учням-членам ЛНТ та їхнім керівникам побачити переваги та недопрацювання у виконаних дослідженнях, визначити основні напрями подальшої наукової роботи.  

Тож бажаємо нашим дослідникам успіху та майбутніх перемог!

Сьогодні апробували з ліцеїстами-другокурсниками казку як ефективний метод у роботі психолога. Так-так, саме казку. Адже, як стверджує відомий психоаналітик Карл Юнг, казки, які ми чуємо в дитинстві, закріплюються в нашій підсвідомості й проявляються в дорослому житті у вигляді універсальних сценаріїв поведінки, формують наші життєві цінності. Учні пригадували свої улюблені казки, аналізували їх та зіставляли зі своєю структурою цінностей, стратегіями поведінки в реалтному житті. Ось деякі приклади. Казка "Лисиця і журавель" сформувала в однієї з учениць життєвий принцип "Не роби іншому те, чого собі не хочеш". "Гидке каченя" залишило в пам'яті іншої ліцеїстки емоційний відбиток та навчило ніколи не оцінювати людину за її зовнішністю, а ще завжди залишатися собою й цінувати свою індивідуальність. Казка "Непохитний олов'яний солдатик" і досі проявляється в цілеспрямованій поведінці, сміливості в подоланні різних життєвих труднощів на шляху до своєї мрії ще однієї ліцеїстки. Також учні згадували казкових персонажів, риси характеру яких можуть допомогти в досягненні успіху, подоланні скрутних життєвих ситуацій, формуванні оптимістичного погляду на життя.

А доказом того, що в душі кожного дорослого живе дитинство, стало групове фото, де ліцеїсти вирішили додати в кадр свої дитячі м'які іграшки та домашніх улюбленців. Нехай життя буде світлою казкою, де добро обов'язково переможе зло!!!

Світлана Солдатенко, психолог ліцею

Де можна бути самим собою й поговорити про все на світі? Правильно - на психологічному гуртку "Психологія і Я"! Саме тут у ліцеї збираються ті, хто хоче краще пізнати себе, свої індивідуально-психологічні особливості та розкрити особистісний потенціал.

Чергове заняття психологічного гуртка, як завжди, розпочалося з ресурсної емоційної розминки. А далі учні на практиці перевірили особливості одного з найважливіших психічних пізнавальних процесів - уваги. У нагоді стала настільна гра "Встигни за 10 секунд". Намагаючись устигнути за цей часовий проміжок згадати та назвати 5 загаданих об'єктів, ліцеїсти переконалися, наскільки важливим є вміння концентруватися. Заняття вкотре пройшло в доброзичливій атмосфері та з користю для кожного учасника. Тож якщо Вас зацікавив світ ПСИХОЛОГІЇ, тоді Вам до нас.

Ласкаво просимо! Світлана Солдатенко, психолог ліцею

Хто ми в цьому світі? Хто ми на цій землі? Чи займаємося ми улюбленою справою? Чи, може, пливемо за течією? Хтось хотів стати вчителем, а будує машини…. Хтось мріяв співати на світових сценах, а працює сортувальником… Щось пішло не так! Чому? Може, нами хтось керує? А може, ми занадто слабкі, щоб самім обирати своє життя?

Погодьтеся, усі над цим міркували. Я зі своїми ліцеїстами, обговорюючи той чи інший художній твір, завжди доходили висновку: людина має бути сильною, бо життя слабких ставить на коліна; людина має бути вільною, бо , як писала Ліна Костенко: «я не люблю нещасних, я щаслива: моя свобода завжди при мені». Суперовими є висловлювання моїх учнів,  їх твори. Дуже сподіваюся, що вам сподобається есе Литовченко Богдани. Отож читаємо…

                                    Тет-а-тет із собою

Нарешті, сесія закінчилася! Уся клопітка праця не пройшла даремно. Тепер можна набрати повні груди повітря та розслабитися. Щаслива я стояла біля раковини в туалетній кімнаті. Холодна вода зняла напруження з обличчя. Тепер я вільна.

-        Ти справді так вважаєш? Безглуздо дурити саму себе. Поглянь на мене!

Я підняла очі на  дзеркало й побачила себе, але іншу.  Ні, не радісну, а втомлену від болю та боротьби. Вона стояла в кутку. На  блідому  обличчі й натяку немає на посмішку. Під очами чітко видно синці, залишки туші по всьому обличчю та виснажені постійними слізьми, сумні очі. А волосся... Воно ж було таке пишне та густе, а тепер його майже немає. На пальцях видніються задирки, я ніколи не дозволяла собі так нівечити їх. Очі, почервонівші від капілярів, що полопалися... Понадміру пусті, у них не залишилося й сліду від життя. Ця дівчина занадто мертва, як для живої. Її голос спокійний, але настільки тужливий, що від нього аж сироти повиступали на шкірі . Не втримавшись, я запитала:

-        Люба, що  з тобою трапилося? Як ти стала такою?

Тиша... Чому ж вона тепер мовчить? Аж ось дівчина з дзеркала підійшла ближче на декілька кроків . Я знов почула її тихий голос:

-        Та хіба ти не пам’ятаєш ? Сама замкнула мене в тісній клітці зі словами: « Так буде краще, тобі немає місця в цьому жорстокому світі.» Та я ж не бажала тобі зла. Я лише... Я лише хотіла, щоб ти раділа життю та була найщасливішою . Та я не здалася. Кричала з усіх сил,  щоб мене почули, благала випустити звідти, билася об прути, щоб звернула хоч на хвилину увагу.

Її тихий голос ставав все гучнішим, аж поки не перейшов на крик.

-        Чому ти мене не чуєш? Тобі подобається робити собі боляче? Ти так і хочеш прожити своє життя, сидячи на байдужій тобі роботі та жалкувати про те, що не стала тим, ким хотіла б бути? Поки інші в цей час будуть намагатися насолоджуватися кожним моментом, на жаль, короткого життя. Відмовившись від своєї сутності, ти втрачаєш потенціал, що був закладений з народження. Так чому так сильно ігноруєш потяг до музики ?

Її кожне слово, як ніж в спину. Мені здається , що на ній вже немає місця без рани. Я ледве знаходжу сили заговорити до неї:

-        Я думала, що ти просто зникла разом із останньою зруйнованою мрією, що тебе вбила жорстока реальність. Більше не чула всередині себе твій голос. Та й чомусь мені стало легше, ніби скинула важкий баласт. Чому я не могла  почути твоїх благань та криків?

Дівчина не змусила довго чекати відповіді. Мабуть, я й сама здогадалася, але боялася сказати  її вголос.

-        Ти не хотіла чути. Легше переконати себе, що дім такий, як тобі треба , ніж його руйнувати та заливати новий фундамент, а потім будувати  за новим планом будинок.

А ні, я помилилася. Місце для ножів ще залишилося . Тепер гостре слово застрягло біля серця. Вона каже правду, немає сенсу заперечувати її слова. Але розмова ще незавершена. Я доторкнулася долонею дзеркала. Те саме зробила й мій двійник. Вона щиро звернулася до мене знову тихим голосом:

-        Люба, не обманюй себе. Ти не можеш ігнорувати мене, я – важлива частинка тебе. Уб’єш мене й втратиш себе. Не будь жорстока до себе, я лише бажаю тобі щастя та благополуччя. Випусти мене звідси!

Її долоня перетворилася на кулак.

Удар...Дзеркало тріснуло, а по руці потекла кров.

-        Випусти , благаю !

Ще один. Ще сильніший, ще відчайдушніший. Я намагаюся щось зробити, зупинити її, але нічого не виходить

-        Бла-га-ю ! Я так більше не можу ...

Із кожним ударом сил у неї ставало все менше. Здається, я зрозуміла як це припинити.

-        Благаю...

Вдих. Видих. Бар’єру більше немає. Я підбігла до себе, міцно-міцно обійняла. Здалося, що це було потрібно не їй, а мені. Коліна затремтіли, я опинилася на холодній плитці. Коли  розплющила очі, то двійника вже не було, а на стінці висіло ціле дзеркало. На душі стало тепло, спокійно. Через стільки часу я нарешті почула правду, яку так боялася визнавати. Я піднялася та вийшла з кімнати. Дістала зі своєї сумки залікову книгу та порвала її, викинула в смітник та пішла додому. Повертаючись з університету, я зрозуміла , що більше його не побачу.

Учитель української літератури Тетяна Даньшина

Хоча сьогодні ранок і видався дзвінким, проте психолог ліцею Світлана Солдатенко разом із класними керівниками та педагогом-організатором вправно замінили повітряну тривогу на роботу з повітряним пластиліном. Навіть в укритті педагоги змогли взяти участь у тренінзі "Вітаміни для душі". Загальновідомим є той факт, що про ментальне здоров'я потрібно піклуватися не менше, ніж про фізичне. Тож педагоги старанно наповнювали свої душі психологічними вітамінами. Працюючи з надзвичайно приємним на дотик повітряним пластиліном, класні керівники створили справжні шедеври. Кожна душа була по-особливому прекрасною. І кожну класні керівники наповнили саме тими психологічними вітамінами, яких вони найбільше потребують: сон, читання улюбленої книги, відпочинок та ін. Роботи вийшли такими ж красивими, як і душі наших педагогів. Бажаємо класним керівникам внутрішньої гармонії, душевного спокою і якщо вітамінок, то побільше психологічних!

Світлана Солдатенко, психолог ліцею

Із чого зазвичай починається наш день? Здебільшого із запашної кави. Тож і Тиждень психології, розпочався з цього неповторного напою, а точніше, із сoffe-art. За статистикою, протягом року у світі випивають понад мільярд філіжанок кави. Хтось вживає її, аби збадьоритися та сповнитися енергією. А педагогічний колектив ліцею разом із психологом Світланою Солдатенко використали каву для малювання, самоаналізу та релаксу. В ароматній атмосфері педагоги змогли відпочити, гармонізувати свій внутрішній стан і наповнитися ресурсом. Тож нехай кавові малюнки, створені тими, хто несе світло знань щодня, надихають та зцілюють їхні душі.

Світлана Солдатенко, психолог ліцею

Наше місто починає поринати в святкову великодню атмосферу. Вже традицією стало прикрашання ніжинцями   ДЕРЕВА ЄДННЯ. Сквер Ю. Лисянського та вул. Гоголя перетворюється напередодні Великодня в неймовірний виставковий майданчик писанок – яких завгодно: за кольоровою гамою, стилем виконання, матеріалом для виготовлення.

Ліцеїсти, звісно, долучились до акції –  кожен клас у «спільний кошик» подав свою писанку.  Особлива  подяка Рашко Вероніці, Проценко Катерині, Дубровному Михайлу, Войцеховичу Єгору, Шугайову Станіславу – учням 1 курсу математичного А класу – за авторські роботи, що стали чудовим доповненням до загальноміської інсталяції.

Так спільними зусиллями містяни, і дорослі і малі, створюють святковий настрій.

Марина СЕМЕНОВА, ЗДНВР

Великдень у Великобританії - одне з найулюбленіших релігійних свят, сповнене цікавими традиціями та звичаями. Сьогодні представники учнівського самоврядування та Євроклубу поринули у святкову атмосферу та взяли участь в англомовній вікторині "Easter egg hunt", яку підготували вчителі англійської мови Шеплякова Надія В'ячеславівна і Філь Ганна Юріївна.

П'ять команд, кожна з яких у своєму складі об'єднала представників різних профілів та отримала цікаві назви (The Funny Bunnies, Mad Hatters, the Chickadees, the Hoptimists, Hoppy Hipsters) , виконували різноманітні завдання вікторини. За правильні відповіді учні отримували бали у вигляді великодніх шоколадних яєць. Завдання вікторини передбачали перевірку знань лексики, великодніх традицій та звичаїв, англомовних ідіом.

А родзинкою цього заходу став танок великоднього зайця, до якого доєдналися всі учасники.

Командою -переможницею стала команда "Hoppy Hipsters", яка отримала найбільшу кількість смачних балів.

Ганна Філь, педагог-організатор, учитель англійської мови