А це багато в чому залежить не від отриманих знань, а від деяких додаткових якостей, для позначення яких і вживається поняття "компетентності". Що ж таке «компетенція» і «компетентність»?

Компетенція - включає сукупність взаємопов'язаних якостей особистості (знань, умінь, навичок, способів діяльності), що задаються по відношенню до певного кола предметів і процесів, і необхідних для якісної продуктивної діяльності по відношенню до них.

Компетентність - володіння, володіння людиною відповідною компетенцією, що включає його особистісне ставлення до неї і предмету діяльності.

Відповідно до поділу змісту освіти на загальне метапредметний (для всіх предметів), міжпредметні (для циклу предметів або освітніх областей) і предметне (для кожного навчального предмета), ми пропонуємо трирівневу ієрархію компетенцій:

1) ключові компетенції - відносяться до загального (метапредметний) змістом освіти;

2) загальнопредметні компетенції - відносяться до певного кола навчальних предметів і освітніх областей;

3) предметні компетенції - приватні по відношенню до двох попередніх рівнів компетенції, мають конкретний опис і можливість формування в рамках навчальних предметів.

Таким чином, ключові освітні компетенції конкретизуються на рівні освітніх областей і навчальних предметів для кожного ступеня навчання.

Ключовими освітніми компетенціями є наступні:

1. Ціннісно-смислові компетенції. Це компетенції в сфері світогляду, пов'язані з ціннісними орієнтирами учня, його здатністю бачити і розуміти навколишній світ, орієнтуватися в ньому, усвідомлювати свою роль і призначення, вміти вибирати цільові та смислові установки для своїх дій і вчинків, приймати рішення. Дані компетенції забезпечують механізм самовизначення учня в ситуаціях навчальної та іншої діяльності. Від них залежить індивідуальна освітня траєкторія учня і програма його життєдіяльності в цілому.

2. Загальнокультурні компетенції. Коло питань, по відношенню до яких учень повинен бути добре обізнаний, володіти знаннями і досвідом діяльності, це - особливості національної і загальнолюдської культури, духовно-моральні основи життя людини і людства, окремих народів, культурологічні основи сімейних, соціальних, суспільних явищ і традицій, роль науки та релігії в житті людини, їх вплив на світ, компетенції у побутовій та культурно-дозвільній сфері, наприклад, володіння ефективними способами організації вільного часу. Сюди ж відноситься досвід освоєння учнем наукової картини світу, що розширюється до культурологічного і вселюдського розуміння світу.

3. Навчально-пізнавальні компетенції. Це сукупність компетенцій учня у сфері самостійної пізнавальної діяльності, що включає елементи логічної, методологічної, загальнонавчальних діяльності, співвіднесеної з реальними пізнаваними об'єктами. Сюди входять знання і вміння організації цілепокладання, планування, аналізу, рефлексії, самооцінки навчально-пізнавальної діяльності. По відношенню до досліджуваних об'єктів учень опановує креативними навичками продуктивної діяльності: добуванням знань безпосередньо з реальності, володінням прийомами дій в нестандартних ситуаціях, евристичними методами вирішення проблем. В рамках даних компетенцій визначаються вимоги відповідної функціональної грамотності: уміння відрізняти факти від домислів, володіння вимірювальними навичками, використання імовірнісних, статистичних та інших методів пізнання.

4. Інформаційні компетенції. За допомогою реальних об'єктів (телевізор, магнітофон, телефон, факс, комп'ютер, принтер, модем, копір) та інформаційних технологій (аудіо- відеозапис, електронна пошта, ЗМІ, Інтернет), формуються вміння самостійно шукати, аналізувати і відбирати необхідну інформацію, організовувати, перетворювати, зберігати і передавати її. Дані компетенції забезпечують навички діяльності учня по відношенню до інформації, що міститься в навчальних предметах і освітніх областях, а також в навколишньому світі.

5. Комунікативні компетенції. Включають знання необхідних мов, способів взаємодії з оточуючими і віддаленими людьми і подіями, навички роботи в групі, володіння різними соціальними ролями в колективі. Учень повинен вміти уявити себе, написати лист, анкету, заяву, поставити запитання, вести дискусію і ін. Для освоєння даних компетенцій в навчальному процесі фіксується необхідна і достатня кількість реальних об'єктів комунікації і способів роботи з ними для учня кожного ступеня навчання в рамках кожного досліджуваного предмета або освітній галузі.

6. Соціально-трудові компетенції означають володіння знаннями і досвідом в сфері цивільно-громадської діяльності (виконання ролі громадянина, спостерігача, виборця, представника), в соціально-трудовій сфері (права споживача, покупця, клієнта, виробника), у сфері сімейних відносин і обов'язків, в питаннях економіки і права, в області професійного самовизначення. Сюди входять, наприклад, вміння аналізувати ситуацію на ринку праці, діяти відповідно до особистої та громадської вигодою, володіти етикою трудових і цивільних взаємовідносин. Учень опановує мінімально необхідними для життя в сучасному суспільстві навичками соціальної активності та функціональної грамотності.

7. Компетенції особистісного самовдосконалення спрямовані на освоєння способів фізичного, духовного та інтелектуального саморозвитку, емоційної саморегуляції та самопідтримки. Реальнимоб'єктом в сфері даних компетенцій виступає сам учень. Він опановує способи діяльності у власних інтересах і можливостях, що виражаються в його безперервному самопізнанні, розвитку необхідних сучасній людині особистісних якостей, формуванні психологічної грамотності, культури мислення і поведінки. До даних компетенцій відносяться правила особистої гігієни, турбота про власне здоров'я, статева грамотність, внутрішня екологічна культура. Сюди ж входить комплекс якостей, пов'язаних з основами безпечної життєдіяльності особистості.

Процес фізичного виховання школярів може служити справжньою школою життя, пізнання, спілкування, взаєморозуміння і самовираження. Грунтуючись на духовному фундаменті особистості, необхідно розвивати у дітей прагнення до самоаналізу, самооцінці, самовдосконалення.

Модернізація системи освіти потребує докорінної перебудови фізичного виховання. В даний час діяльність вчителя фізичної культури заснована на вирішенні наступних завдань:

• формування системи знань про фізичну культуру і життєво важливих рухових умінь і навичок;

• розвиток індивідуальних рухових здібностей і підвищення рівня фізичної підготовленості учнів;

• виховання ціннісних орієнтацій на фізичне вдосконалення особистості;

• формування потреби в регулярних заняттях фізичними вправами і обраним видом спорту;

• виховання моральних і вольових якостей;

• розвиток досвіду міжособистісного спілкування.

Компетентнісний підхід в галузі фізичної культури допоможе реалізувати ці та інші завдання сучасного уроку, сприяючи формуванню ключових компетенцій учнів. На даний момент немає єдиної точки зору, скільки і які компетенції повинні бути сформовані в учнів.

Прояв ключових компетенцій в області фізичної культури

1. Загальнокультурна - Сфера культурно-історична - Узагальнені види діяльності; здатність привласнювати історичний досвід

Пізнання культурно-історичних основ фізичної культури, усвідомлення ролі фізичної культури у формуванні здатності до досягнення всебічного фізичного і духовного розвитку, здорового способу життя; збереження здоров'я і високої працездатності; підготовка до праці і захисту Батьківщини

Визначення значення систематичних занять фізкультурою для поліпшення здоров'я, підвищення рівня фізичної підготовленості та профілактики захворювань; розвиток інтересу і звички до систематичних занять фізичною культурою і спортом

2.Навчально-пізнавальна - сфера науки, мистецтва - здатність вчитися все життя, володіння знаннями, вміннями і навичками

Пізнання основ фізичного розвитку і виховання з метою формування духовно багатої і фізично здорової особистості

Придбання знань, необхідних для занять фізичною культурою і спортом; знання основ особистої і громадської гігієни; володіння знаннями про правила регулювання фізичного навантаження в умовах проведення ранкової зарядки, регулярних занять спортом

3. Комунікативна - сфера спілкування - володіння усним і письмовим спілкуванням

Володіння різними видами інформації; вміння вести дискусію з проблем розвитку спорту та занять фізичною культурою; вироблення власної позиції з цих питань

Уміння аналізувати і оцінювати діяльність друзів, однокласників; вміння давати рекомендації для самостійних занять фізкультурою, спираючись на сучасні фізкультурно-оздоровчі технології

4. Соціальна - сфера суспільних відносин (політика, праця, релігія, міжнаціональні відносини, екологія, здоров'я) - здатність брати на себе відповідальність брати участь в спільному прийнятті рішень

Розуміння користі занять фізичними вправами для здоров'я людини, підвищення його працездатності і збільшення тривалості життя, а також ролі фізичних вправ у профілактиці професійних захворювань, в боротьбі з виробничим травматизмом

Уміння використовувати засоби фізичної культури для підготовки до професійної діяльності; володіння сучасними вимогами до наукової організації праці і відпочинку

5. Особистісна - сфера соціально - культурна - визначення основних життєвих цілей і способів їх досягнення. Активна адаптація до соціокультурного оточення для досягнення основних життєвих цілей

Володіння прийомами самореалізації; приватне і життєве самовизначення

Володіння прийомами особистісного самовираження і саморозвитку; вміння контролювати фізичний стан організму .

Формування ключових компетенцій вимагає від учителя певної програми дій:

1. Виховання дбайливого ставлення до власного здоров'я, набуття вмінь та навичок в індивідуальних заняттях фізичною культурою, орієнтованих на підвищення працездатності, попередження захворювань

Комплекси лікувальної фізичної культури.

Надання першої допомоги при травмах.

Визначення індивідуальних особливостей фізичного розвитку і підготовленості.

Розуміння значення здорового способу життя, профілактика шкідливих звичок засобами фізичної культури

2. Особистісна. Оволодіння технологіями сучасних оздоровчих систем фізичного виховання

Комплекси професійно-прикладних фізичних вправ.

Найпростіші прийоми аутогенного тренування і релаксації для зняття втоми і підвищення працездатності.

Знання особливостей фізичної працездатності людини, факторів позитивного впливу фізичних вправ на здоров'я та формування здорового способу життя

3. Соціальна,  компетентність в оздоровчо-реабілітаційної діяльності

Збагачення рухового досвіду професійно-прикладними вправами, орієнтованими на підготовку до майбутньої життєдіяльності

Загальна і прикладна фізична підготовка.

Володіння способами рухової діяльності.

Уміння виконувати тестові завдання, що визначають індивідуальний рівень фізичної підготовленості

Навчально-пізнавальна, компетентність в рухової діяльності з урахуванням індивідуальних особливостей фізичного розвитку і медичних показань

4. Засвоєння системи знань про заняття фізичною культурою, їх роль і значення у формуванні здорового способу життя і соціальної орієнтації

Знання особливостей індивідуального здоров'я, фізичного розвитку, можливостей їх корекції за допомогою занять фізичними вправами; володіння методикою організації індивідуальних форм занять фізичними вправами; вміння виконувати індивідуальні комплекси вправ, використовувати набуті знання і вміння в практичній діяльності

Загальнокультурна, особистісна. Впровадження компетентнісного підходу в фізичне виховання школярів допоможе сформувати в учнів:

• здатність працювати без постійного керівництва, брати на себе відповідальність за власною ініціативою;

• вміння виявляти ініціативу, не питаючи інших, чи слід це робити;

• готовність помічати проблеми і шукати шляхи їх вирішення;

• вміння аналізувати нові ситуації і застосовувати в них вже наявні знання;

• вміння уживатися з іншими;

• готовність набувати нових знань з власної ініціативи (з огляду на свій досвід і зворотний зв'язок з оточуючими);

• вміння переймати нове у спортсменів вищого класу.

Учитель предмету «Фізична культура» Сипченко Ф.С.