Наші учні посіли 25 призових місць на третьому етапі Всеукраїнських учнівських олімпіад з базових дисциплін (обласний рівень)!  Одинадцять переможців здобули дипломи другого ступеня; чотирнадцять – третього. Крім того, дев’ятеро учнів стали призерами обласного етапу конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН України.

Безперечним лідером учнівських перегонів став Глущенко Олександр, який отримав три дипломи за перемоги в олімпіадах і один – у конкурсі-захисті МАН (усього чотири дипломи).

Салій Іван став переможцем двох олімпіад і конкурсу-захисту МАН (три дипломи), Костянко Вадим – двох олімпіад (два дипломи), Кошова Анастасія, Карпенко Юлія, Головач Варвара і Степаненко Назар отримали дипломи переможця олімпіади і конкурсу-захисту МАН (кожний - по два дипломи).

Чотирнадцять учнів, а саме Макаренко Оксана, Пустовіт Кіріл, Токарєв Олександр, Кроковна Катерина, Заєць Дарина, Володіна Галина, Бережна Владислава, Косяк Артем, Шаповал Катерина, Павленко Нікіта, Кодак Єгор, Крутько Іван, Ручка Оксана, Немченко Артьом теж нагороджені як переможці обласних олімпіад (по одному диплому).

Троє учнів, Примушко Софія, Кармалика Катерина, Сатарі Жасмін, мають  дипломи за перемоги в конкурсі-захисті МАН.

Не можу не відзначити Глущенка Олександра й Сатарі Жасмін, які вибороли дипломи першого ступеня в конкурсі-захисті МАН і лише карантин завадив їм здобути наступні переконливі перемоги.

Дякую всім за напружену й плідну працю!

Час усталених традицій, мабуть, скінчився остаточно. Нині ми живемо в надзвичайно інноваційному просторі: говоримо про завершення навчального року, але який же рік, коли насправді було всього пів року! Вересень, жовтень, листопад, грудень, січень, лютий і 11 днів березня (за винятком осінніх і зимових канікул, а також тритижневого карантину, оголошеного через надмірну захворюваність на грип)… Навіть шести місяців не назбирається! Не буду оригінальною, коли скажу, що в таких ситуаціях потрібно запитувати не «чому це зі мною сталося», а «навіщо це мені». Навіщо у нашому житті трапився карантин? Мабуть, щоб ми всі зупинились і усвідомили деякі дуже важливі речі, про які почали забувати й поступово перестали цінувати.

Що зрозуміла я протягом останніх трьох місяців?

По-перше, потрібно цінувати час. Завжди щось може припинитися раптово. Раз – і все. Не повернути, не наздогнати й не переробити. Життя дуже коротке, і передбачення Бредбері в оповіданні «Лід і полум’я» (мабуть, недаремно саме із цього твору ми розпочали наше спілкування із другокурсниками!), коли людина живе всього вісім днів, або щемляче зізнання Верлена «Блідну, коли чую, як з імли б’є годинник…» (пам’ятаєте, першокурсники?) не видаються вже таким абсурдними. Що ж робити? Потрібно цінувати кожну секунду, кожну невловиму мить свого життя й присвятити їх служінню іншим заради майбутнього.

По-друге, як  сказав Антуан де Сент-Екзюпері, «єдина справжня розкіш — це розкіш людського спілкування». Ми всі дуже потрібні один одному. Ніякі айфони та айпади не замінять живої розмови, палкої суперечки, душевного зізнання… Бережімо й цінуймо всіх, хто нас оточує. Може, у цьому й полягає справжній гуманізм, проголошений ще в епоху Відродження і якого ми ніяк не дістанемось?

По-третє, освіта – це учень, учитель і батьки. Дистанційні технології навчання дійсно відкривають абсолютно нові можливості для розвитку й саморозвитку, але лише для тих, кому це потрібно із середини, як говорять педагоги, хто вмотивований для отримання або передачі знань. Отже, шановні учні, хочете навчатись – навчайтесь, і ніякі карантини не стануть вам на заваді.

По-четверте, нічого нового не відбувається, усе вже колись було.  Як дізнатись? Читайте книжки. У них усе написано. Якщо про сьогодні – то це «Війна з саламандрами» К.Чапека й «Чума» А. Камю, якщо про майбутнє – звичайно ж, «Майстер і Маргарита»: «Все люди добрые»; «Все теории стоят одна другой. Есть среди них и такая, согласно которой каждому будет дано по его вере»; «Все будет так, как будет. И это будет правильно»; «Что-то случится непременно, потому что не бывает так, чтобы что-нибудь тянулось вечно»…

Що ж трапиться в нас із вами? Довге щасливе життя. Здійснення планів. Випробування. Болючі поразки й гучні перемоги. І обов’язково кохання. Таке, щоб жити довго-довго, щасливо-щасливо й умерти в один день…

Шановні другокурсники! Я щиро бажаю, щоб усі ваші мрії здійснилися: і навчальні, і, головне, життєві! Ви все зможете, адже є  сильнішими за своїх попередників, бо на вашу учнівську долю припало складне випробування карантином. Я вірю в кожного з вас!

Шановні першокурсники! Незважаючи ні на що, у вас попереду канікули, останні канікули вашого дитинства… Нехай вони подарують кожному з вас яскраві емоції, незабутні враження, нових справжніх друзів!

Шановні батьки! Терпіння вам і мужності: ваші діти, найкращі з усіх на Землі, потребують цього й заслуговують на вашу підтримку.

Шановні колеги! Укотре наголошую: пишаюся кожним із вас. У цей непростий час освітянських викликів ліцей знову продемонстрував свою готовність до змін, здатність до самовдосконалення й професійного зростання, адже нас усіх об’єднує всепереможна любов до наших учнів. Гарного вам відпочинку влітку, нових сил, адже наступний навчальний рік не обіцяє бути легким.

Усім бажаю миру, добра й злагоди. І, вже традиційно, - будьмо здорові!

Зі святом Останнього дзвоника!

 Із любов’ю, гордістю та вірою в найкраще – ваша Світлана Алєксєєнко