Ця дивовижна жінка займається пропагандою читання. У наш час, як не дивно, книга не завжди посідає чільне місце в списку потрібних речей підлітків. А шкода… Саме читання розвиває наш інтелект, емпатію та альтруїзм, покращує самооцінку, навіть зменшує депресію…
Тож сьогодні йшлося про читання. І нашій увазі була представлена «найдоросліша дитяча книга» (за висловом пані Юлії) – «Листи до сина» Василя Стуса.
«Велике щастя знати, що можна піти до тата чи мами за підтримкою і розраховувати на їхнє розуміння. У мене в підлітковому віці такої можливості не було. Утім, були татові листи. Часом заскладні для мене, часом навіть відштовхуючі, але, коли говорити з перспективи людини, що прожила півстоліття, надзвичайно важливі для мого формування як особистості», – пише в передмові Дмитро Стус.
Так розпочала свою розповідь пані Юлія… І перед нами постав сам Поет… Простий і складний водночас, незалежний і нескорений, сміливий і принциповий… І заборонений…
Василь Стус – наша українська історія, яку треба знати… Це усвідомили всі присутні ліцеїсти (щиро вірю!):
«Василь Стус – незламний борець за високі ідеали свободи, справедливості та гуманності, людина, що заслуговує на особливе місце в серцях українців, на надзвичайну повагу. На такі думки мене наштовхнув сьогоднішній захід» (Щекотіхіна Юлія);
«Зустріч із редакторкою видавничих проєктів “BaraBooka” подарувала незабутні враження. Кожен з нас усвідомив, які труднощі пережив Василь Стус у ті часи нестерпних умов. Його життя було пожертвою заради ідеї: будучи патріотом, чоловік мав мету й боровся за відродження національної свідомості» (Заєць Дарина);
«Мені надзвичайно сподобався цей захід. Редакторка Юлія Підмогильна дуже цікаво розповідала, було очевидним, що вона дуже добре знається на українській літературі й цінує її» (Шмаровоз Валерія);
«Мені надзвичайно сподобалася зустріч, адже можливість послухати досвідчену редакторку видавничих проєктів видається не так часто. Було дуже цікаво пізнавати світ Василя Стуса. Тепер я обов’язково подивлюся фільм «Заборонений» (Миколаєнко Вероніка);
«Мені здалося, що ця жінка народилася для того, щоб залюбити дітей у літературу. Вразив вогник, який палав у її очах. Він виражав безмежну зацікавленість у своїй справі» (Прокопець Анастасія).
Вустами ліцеїстів якнайточніше передана атмосфера заходу… Насамкінець процитую ще раз Дмитра Стуса – сина Василя Стуса: «По-справжньому я збагнув глибину татових листів уже в дорослому віці. І відтоді я час від часу вивіряю своє життя за цими листами, знаходячи в них не так підтримку, як можливість дозріти до власного рішення. Тато ніби підтримує мене, допомагаючи не збиватись на манівці й не впадати в розпач. Якимось дивним чином він після смерті став моїм близьким другом і порадником».
P.S. Сьогодні здійснилася ще одна моя мрія: я маю книгу, яку хотіла придбати ще тоді, коли вперше про неї почула.
P.P.S. Сьогодні я познайомилася з пані Юлею – Людиною, яка несе Світло й Слово.
P.P.P.S. Сьогодні наші ліцеїсти ще раз пройнялися щирими емоціями й продемонстрували: в України є майбутнє…
З глибокою шаною до українського слова – Людмила Коткова
