Ліцею - 25!

Якими є головні етапи дорослішання навчального закладу? Колись була фронтальна перевірка, потім – державна атестація. Для нас протягом наших перших 25 років надзвичайно важливими стали ось такі п’ятирічні кроки.

5 років: невже ми є?

10 років: так, ми є!

15 років: ми все ще є!

20 років: дитинство проходить!

25: ми виросли!

Ми росли, вчилися ходити, спотикалися, падали, підіймалися у всіх на очах. І сьогодні стали дорослими.

Від цього трошечки сумно: дитинство не повертається. Ліцей вже ніколи не буде таким, яким його згадують засновники: підвладним лише ідеї плекання обдарованості, відокремленим від контролюючих органів, із швидким набором учнів вже у вересні та байдужістю до усіляких рейтингів, без установчих нормативних документів, і навіть без класних журналів, із читанням «Ви знаєте, як липа шелестить?..» безпосередньо під липою (ми не можемо під липу: у нас ЗНО!)…

Ліцей виріс. Змужнів. Має авторитет, так званий позитивний імідж, демонструє вагомі показники діяльності, пишається значущими перемогами…

І в будь який спосіб зберігає ту неповторну атмосферу захоплення інтелектуальною працею та опанування основних законів людського спілкування, головним з яких є вдячність.

Наша щира вдячність усім, завдяки кому ми маємо можливість навчати учнів, які хочуть навчатися, вчитися в учителів, які хочуть працювати, спілкуватися із батьками, які відповідально ставляться до майбутнього своїх дітей.

Безмежно дякуємо усім, хто підтримує нас словом, ділом, грошима. 

Згадується усім відома історія.

Один старий чоловік  почав копати ями у саду.

-Що ти робиш? – запитав його сусід?

-Саджаю яблуневі дерева, – відповів старий.

-Ти сподіваєшся ще з’їсти яблука з цих дерев?

-Ні, я до цього не доживу. Просто вчора я подумав, що все життя я насолоджувався яблуками, вирощеними іншими людьми. Мої яблуні – це не тільки подарунок тим, хто прийде після мене, але й обов’язок перед тими, хто був до мене. Це називається вдячність.

Ліцей багатий на яскраві здобутки, але ж по-іншому бути не може. Наш заклад повинен бути успішним, бо саме так колектив ліцею розуміє свій обов’язок перед тими, хто залишив цю справу нам у спадок. Ми напружено й нелегко працюємо, і нам допомагають дуже багато людей. Від усього серця говоримо їм «спасибі».

Сьогодні ліцей визнається як успішний навчальний заклад. А успіх - справа колективна. Щире безмежне «дякуємо» учням, учителям, батькам, громадськості, адже завдяки саме вашій роботі, вашому навчанню, вашому натхненню, вашій любові став можливим двадцять п’ятий кадр під назвою «ліцей»! 

Із святом! 

Із ювілеєм!

З любов’ю та вдячністю директор ліцею Світлана Алєксєєнко