Цього року вшановується 85 річниця Голодомору 1932 – 1933 року.
Нашу Україну називали «житницею Європи». Хіба можна уявити, що народ – хлібороб помирає від голоду? У ті часи жертвами ставали не окремі люди, винищувались цілі села. Від голоду помирали і старі, і молоді. Найстрашніше – помирали діти. У вересні 1933 року за шкільні парти не сіло близько 2/3 учнів. Вони не дожили до свого першого дзвоника.
Саме так влада вчиняла з мільйонами українців у ті далекі 30-ті роки минулого століття. Людей свідомо морили голодом. Це злочин проти людини. Це злочин проти народу. Це злочин проти усього людства.
Указом президента В. А. Ющенка було запроваджено День пам’яті жертв Голодомору та політичних репресій, який щороку відзначається в четверту суботу листопада.
Пам’яті тих, хто загинув від Голодомору 1932-1933 років, був присвячений виховний захід, проведений з учнями 2 курсу історичного класу. Юні історики з цікавістю вивчали спогади оцевидців, визначали причини трагедії, із обуренням звинувачували винних у страшних подіях. Особливо вразила дослідників статистика Голодомору, адже 1933 року щохвилини помирало 17 осіб, щогодини – 1000, а щодоби 25 000. Не менший подив викликало меню, відтворене на основі спогадів свідків того страшного голоду. Учениця Даріна Масюта звернула увагу присутніх на особливості Голодомору на Чернігівщині. Історики вшанували пам’ять померлих хвилиною мовчання. Щоб не допустити повторення трагедії Голодомору, юні дослідники створили «дерево прав».
Наостанок усі слухали проникливу пісню Оксани Білозір «Свіча».
На знак вшанування пам’яті невинних жертв Голодомору в суботу 24 листопада з 16 години історики вирішили приєднатися всією родиною до всеукраїнської акції «Засвіти свічку!».
Із настанням темряви вони засвітять свічку й поставлять на підвіконня так, щоб її було видно знадвору. Цей вогник символізуватиме нашу скорботу й пам’ять про мільйони загублених життів співвітчизників. Закликаємо приєднатися до акції усіх небайдужих!
Вікторія Мельниченко, класний
керівник 2 курсу історичного класу
