4 жовтня – Всесвітній день тварин. Ось уже понад 50 років психологи всього світу намагаються розібратися в причинах нашої прихильності до котів, собак, хом’ячків, зрозуміти, чому ми витрачаємо стільки сил, піклуючись про них. І ось деякі відповіді на це питання.
Частково наша потреба у спілкуванні з тваринами має вроджені причини. У 2013 році психолог Ванесса Лобью з Ратгерського університету разом із колегами показала, що якщо малюкам у віці одного-трьох років надати вибір, то більше часу вони будуть проводити у взаємодії з живими тваринами, а не з іграшками.
У 2011 році вчені знайшли нейрони, які реагують переважно на зображення тварин. Вони знаходяться в зоні людського мозку, що відповідає за емоції. Таким чином, стає зрозуміла нейронна основа потужної емоційної реакції, яку викликають у нас тварини. Емоційний зв’язок із домашніми вихованцями знижує в людей рівень стресу й урізноманітнює їх життя.
У спілкуванні зі своїм улюбленцем людина може черпати потужну соціальну підтримку. Тварини можуть грати й іншу роль, заспокоюючи та створюючи відчуття безпеки. У 1960 році дитячий психолог з Іешіва-університету Борис Левінсон (Boris Levinson) зауважив, що коли він брав на заняття свого пса Джинглі, то складні, замкнуті діти ставали балакучими й позитивно сприймали психотерапію.
Кожен із нас розуміє, що тварини дають безумовну любов і завжди все прощають, тоді як люди частіше засмучують один одного. Адже як кажуть: «У тварин є щось дуже справжнє й чесне, чого нам так не вистачає у людських відносинах».
Сьогодні учні І курсу математичного класу мали змогу переглянути презентацію своїх домашніх улюбленців, поділитися цікавою інформацією про них.
Тож бажаємо вам приємного перегляду, вірних та слухняних домашніх улюбленців!
P.S. І не забудьте привітати своїх маленьких друзів зі святом і пригостити їх смаколиками!
Солдатенко Світлана Володимирівна, психолог, класний керівник І курсу математичного класу.
