22 березня для учнів та батьків ІІ курсу математичного класу було проведено родинне свято, на якому присутні будували місток розуміння між поколіннями. Захід розпочато із запитань до старшого покоління на кшталт:
- які книжки читають діти?
- чому прагнуть навчитися?
- в чому унікальність кожного з невеликої родини математиків?
- хто є ідеалом для сучасного підлітка?
- який найшаленіший вчинок зробили учні ІІ курсу математичного класу за свої 16 - 17 років?
- як часто батьки переглядають світлини своїх чад?
Наші юні журналісти Кочаков Павло та Опришко Павло провели власне розслідування, після якого з'ясувалося, що ліцеїсти протягом останніх півроку мало часу перебувають вдома, де мають змогу насолодитися родинним теплом та затишком. З'ясувати, чому так відбувається, їм допомогли колеги-журналістки Баришовець Анжеліка й Ріпа Тетяна, які провели інтерв'ю з батьками. Всі ми почули відповіді на такі питання:
- коли востаннє батьки відверто спілкувалися зі своєю дитиною?
- як часто діти йдуть з дому без попередження?
- скільки часу син/донька знаходиться поза межами батьківської оселі?
- о котрій годині ліцеїсти повертаються додому?
- чи завжди батьки знають, де перебувають їхні діти?
Виявилося, що учні ІІ курсу математичного класу найбільше часу проводять за міцними стінами рідного ліцею, який їм за останні трішки більше ніж 1,5 року замінив батьківський дім. Отож, Служба Перебування у ЛІЦЕЇ у складі Баришовець Анжеліки, Ріпи Тетяни, Мухіна Владислава, Попика Івана та Діденка Ігоря відкрили завісу таємничості та відповіли на питання, які було оголошено на початку свята. Це дійство відбувалося у форматі міні-презентації (коротка розповідь та фотосупровід) своїх однокласників учасниками Служби.
Кожна дитина має свою мрію, найзаповітнішу, легку, світлу, можливо, недосяжну. Досить часто за здійснення мрій своїх дітей відповідають батьки, які допомагають та підтримують своїх чад. Отож, наостанок ліцеїсти поділилися з розчуленими батьками своїми найзаповітнишими бажаннями, подарувавши їм повітряні кульки (завчасно підготовлені Кисловим Максимом), що символізували дитячі прагнення, аби дорослі оберігали їх та підказали що, як і коли зробити дітям, аби досягти успіху та бажаного в житті.
Сподіваюсь, місток розуміння між поколіннями в одній сім'ї збудовано, оскільки діти були задоволені, що подарували батькам радість, а мами й тато пишалися, що вони виростили таких синів та доньок. Я в захваті від своїх вихованців та їх батьків!
Осталецька Ю.П., класний керівник ІІ курсу математичного класу
