«Мова змінює запах квітів!» Саме цими словами японського письменника Ясунарі Кавабати розпочалося заняття з української мови для учнів І курсу природничого класу. Але чи справді це можливо? Невже слово здатне змінити аромат?

Цю таємницю намагалися розгадати ліцеїсти під час психологічної хвилинки. Заплющивши очі, діти уявляли улюблену квітку,подаровану близькою людиною зі словами щирості, любові й тепла. Вони вдихали її аромат – приємний, свіжий, солодкий, весняний. Та варто було уявити ту ж саму квітку в руках нещирої людини – і пахощі одразу зникали.

У нашому житті слова мають вагу, колір і навіть емоційний запах. Мова – це не лише правила. Це – живий організм, що змінює реальність і нас самих.

Під час заняття учні поглибили знання про іменник як частину мови. Вони простежили, як граматичні категорії роду, числа та відмінювання впливають на зміст і настрій висловлювання. Аромати різних квітів учні відчували крізь слово. За допомогою іменників будували словосполучення і речення, що занурювали їх в атмосферу чарівності й краси.

Та «найголовнішого очима не побачиш!» – цю істину діти відкрили, переглянувши уривок із казки Антуана де Сент-Екзюпері «Маленький принц». Учні намагалися пізнати мову серця, якою головний герой зміг відчути справжню красу своєї троянди.

Уявивши себе квіткою перед дзеркалом, ліцеїсти за допомогою різних граматичних форм іменників намагалися відповісти: які слова потрібно чути цій квітці, щоб залишатися якомога довше красивою та ароматною?

Як і в будь-якій казці, заняття завершилося магічно й щасливо: завдяки силі слова й мові серця діти перетворили суху пелюстку на прекрасну квітку, аромат якої змогли не лише відчути, а навіть «посмакувати».

Мова – це чарівна сила.Якщо пізнати її серцем, вона здатна змінити навіть запах квітів.

Марина БУРЛЬОВА, учитель української мови