Закалюжний В.М.

Усі напрямки модернізації системи освіти мають визначатися суспільними та державними потребами. Ці потреби обумовлені стрімким розвитком цифрових систем радіотелекомунікацій, нанотехнологій, інформаційних технологій та проникненням їх у всі сфери життя та діяльності людини. Зростання значущості досягнень фізики і техніки у повсякденному житті суспільства вимагає від людини уміння ефективно та безпечно їх використовувати.

Історично склалося так, що ознайомлення учнів з основами техніки та технологій в національній системі освіти відбувається на уроках фізики, хімії, інформатики та технологій. Проблеми політехнічного навчання на уроках фізики досліджували О.І. Бугайов, С.У. Гончаренко, Є.В. Коршак,
А.В. Касперський, О.І. Ляшенко, В.Г. Разумовський, В.Ф. Савченко, М.Т. Мартинюк, А.І. Павленко, О.В. Сергєєв та інші. У свій час ними були розроблені принципи, підходи, прийоми та методики реалізації політехнізму, визначено політехнічний зміст шкільної фізики тощо.

Однак, все глибше проникнення науки у виробництво, невпинне ускладнення виробничих технологій призвело до зростання соціального запиту на висококваліфікованих фахівців, компетентних, перш за все, в таких високоінтелектуальних галузях як електроніка, робототехніка, автоматизовані системи керування, радіотелекомунікації, нанотехнології тощо.

За таких умов виникла потреба реформування системи освіти і, зокрема, перегляду ролі політехнізму в загальній середній освіті. Політехнізм, в його найпоширенішому трактуванні [3], за існуючої матеріально-технічної бази та кваліфікації вчителів не може бути реалізованим і не здатен забезпечити підготовку молоді до життя та активної перетворювальної діяльності в сучасному суспільстві.

На переконання автора, за умов, що склалися, адекватною реакцією системи освіти на еволюційні соціально-економічні процеси в Україні стало запровадження профільного навчання та компетентнісного підходу до навчання та виховання підростаючого покоління. Компетентнісний підхід має забезпечити здатність застосовувати набуті в процесі навчання знання, уміння та навички для розв’язання практичних проблем у різноманітних життєвих ситуаціях, профільне навчання – належний рівень початкової допрофесійної підготовки. Закономірно, що в контексті компетентнісного навчання особливого значення набуває посилення ролі прикладних аспектів у системі шкільної фізичної освіти.

На основі теорії компетентнісного навчання [1, 2, 3], аналізу відповідних наукових публікацій, можна виділити п'ять основних компонентів компетентності учнів у галузі прикладної фізики:

• ціннісні орієнтації, що визначають значущість знань, умінь та навичок учнів;

• прикладні теоретичні та техніко-технологічні знання, які розкривають фізичні принципи сучасних технологій та способи контролю та управління ними;

• прикладні уміння та навички (сукупність конструктивно-технічних, організаційно-технічних, операційно-контрольних умінь та навичок);

• досвід конструкторської та експериментаторської практичної діяльності;

• особистісні якості (творчі здібності, наполегливість тощо).

Усі перелічені компоненти важливі і їх потрібно формувати як єдиний, взаємозв’язаний і взаємообумовлений комплекс. Однак, в сучасних умовах, коли спостерігається явне падіння інтересу молоді до фізичної науки, особливого значення набуває перший із них. Саме ціннісні орієнтації стосовно фізики, техніки і технологій визначають розвиток пізнавального інтересу, формування пізнавальної мотивації учнів і визначають результативність навчання.

Ціннісні орієнтації формуються у процесі засвоєння соціального досвіду і проявляються в переконаннях, ідеалах, інтересах, а реалізуються в поведінці особистості. Система ціннісних орієнтацій складає основу спрямованості особистості і відображає ставлення її до дійсності. Ціннісні орієнтації відносяться до найважливіших компонентів структури особистості: за рівнем їх сформованості можна судити про рівень сформованості особистості.

Таким чином, у процесі навчання фізики в учнів має бути сформоване ціннісне ставлення як до самої науки фізики, так і до її прикладних аспектів, до техніки і технологій, що надалі має впливати на їх потреби, мотиви, пізнавальні інтереси тощо.

Слід зауважити, що ціннісне ставлення до техніки та технологій, в сучасному розумінні, в людському суспільстві було не завжди. В епоху зародження машинного виробництва та індустріалізації проблеми впливу виробничих процесів на довкілля та на саму людину перебували поза увагою суспільства, оскільки основна мета – задоволення потреб людства в їжі, одязі, елементарних житлових умовах вважалася важливішою і досягалася, головним чином, завдяки науково-технічному прогресу. Однак, згодом з'ясувалося, що технічні пристрої, технології можуть наносити шкоду людині та довкіллю: рухомі деталі машин, шум, вібрації, електромагнітні та радіоактивні випромінювання, небезпеки, пов'язані з використанням транспортних засобів, тощо – все це висунуло на перший план проблеми етики та соціальної відповідальності розробників техніки та технологій перед суспільством, перед нинішнім і майбутніми поколіннями людей.

У сучасному, постіндустріальному світі відбулися кардинальні зміни в суспільній свідомості: людство, врешті решт, усвідомило, що невиважене використання досягнень науки і техніки може призвести до катастрофічних наслідків не лише для екології, для довкілля, а й для самої людини. Наразі надія на сталий розвиток цивілізації пов'язується з високим рівнем розвитку науки, яка дає можливість передбачати та мінімізувати негативний вплив техніки на середовище існування людини ще на стадії її проєктування.

На основі вищесказаного можна виділити такі вимоги до людини сучасного цивілізованого суспільства:

• усвідомлення місця та ролі техніки в сучасному суспільстві;

• усвідомлення необхідності ефективного використання техніки;

• прагнення до створення безпечних технологій;

• прагнення до якнайповнішого розв’язання екологічних проблем, пов’язаних з використанням техніки та сучасних технологій;

• прагнення упередити можливий негативний вплив техніки та технологій на стадії їх проєктування.

Усі ці якості особистості мають формуватися протягом усього життя. Однак, найбільша роль належить загальноосвітній школі, зокрема, предметам природничо-наукового циклу. Фізика як навчальний предмет, у цьому контексті, має невичерпні можливості завдяки розвиненому прикладному компоненту змісту, навчальному фізичному експерименту та специфічним методам навчання. Саме вивчення прикладних аспектів фізики дає можливість формувати найважливішу ціннісну орієнтацію учнів в сучасному світі – усвідомлення необхідності досягнення гармонії в системі «людина-техніка-довкілля» та прагнення до компромісу між ефективним та безпечним використанням техніки.

Для успішного формування ціннісних орієнтацій зміст шкільного курсу фізики, перш за все, має відображати сучасний стан фізичної науки і техніки та викликати безпосередній інтерес в учнів. Передові, високотехнологічні галузі такі, як електроніка, електронно-обчислювальна техніка, цифрові системи телерадіокомунікацій, робототехніка, тощо найчастіше згадуються у засобах масової інформації, саме за станом цих галузей судять про ступінь наукового та економічного розвитку країн світу. Закономірно, що ці галузі науки і техніки є привабливими для старшокласників.

Зупинимося детальніше на з’ясуванні ролі прикладної фізики у формуванні ціннісного ставлення до комп’ютерної техніки та інформаційних технологій, оскільки сучасні учні загальноосвітньої школи з дитинства щодня користуються смартфонами, ноутбуками та планшетами і тому зацікавлені в одержанні нових знань про них.

У контексті розглядуваної проблематики дуже важливо показати учням, що Internet є носієм не лише корисної інформації. Учні мають усвідомити, що інформація із «всесвітньої мережі» не захищена від «зловмисних впливів» і може бути небезпечною як для техніки, так і для людини. Для захисту інформації доводиться постійно удосконалювати комп’ютерні системи та їх програмне забезпечення.

Та й сама комп’ютерна техніка не є абсолютно безпечною, оскільки є джерелом високочастотних електромагнітних випромінювань та має сильний психологічний вплив на користувачів, який іноді переростає в так звану комп’ютерну залежність.

У зв’язку з тим, що комп’ютерна техніка та цифрові технології стали надзвичайно поширеними не лише на виробництві, а й у повсякденні, зокрема, у сфері розваг, значна частина старшокласників сприймають комп’ютер як «чудодійний засіб» для розв’язання будь-яких наукових та виробничих проблем і як розважальний комплекс із майже необмеженими можливостями. Ще більше «фетишизація» комп’ютерної техніки посилюється через невиважене використання її вчителями в навчальному процесі з природничих дисциплін, зокрема, з фізики, коли реальні об’єкти вивчення необґрунтовано підміняються комп’ютерними моделями, справжні лабораторні роботи – віртуальними.

Щоб упередити виникнення такої проблеми, вчителеві фізики варто наголошувати, що комп’ютер – це лише технічний пристрій, інструмент, керований людським інтелектом, який дозволяє розв’язувати різноманітні теоретичні та прикладні задачі значно швидше, ніж це може зробити неозброєна обчислювальною технікою людина.

На жаль, значне розширення прикладного компоненту змісту шкільного курсу фізики без перегляду існуючих програм для загальноосвітньої школи та за наявного навчального часу неможливе. Тому, з метою формування ціннісних орієнтацій учнів варто використовувати різноманітні форми позаурочної роботи з фізики, зокрема екскурсії на виробничі об’єкти, де використовуються цифрові технології, фізико-технічні гуртки та факультативи, фізико-технічні турніри, вікторини та конкурси тощо.

Ефективним у сенсі цілеспрямованого формування ціннісних орієнтацій учнів є проєктний метод, спрямований на здобуття учнями знань у тісному зв'язку з реальною життєвою практикою, формування в них специфічних умінь і навичок завдяки системній організації проблемно-орієнтованого навчального пошуку. Проєктний метод забезпечує можливість реалізації у навчальному процесі компетентнісного, діяльнісного та особистісно-орієнтованого підходів.

Отже, одним із найважливіших завдань шкільної фізики є формування в учнів ціннісних орієнтацій, зміст яких полягає в усвідомленні значущості знань з прикладної фізики та техніки, потреби у використанні техніки, забезпеченні її ефективної і безпечної експлуатації з урахуванням етичних та екологічних аспектів. Для успішного формування ціннісних орієнтацій учнів необхідно удосконалювати не лише прикладний компонент змісту шкільного курсу фізики, орієнтуючись на сучасні високотехнологічні галузі техніки, а й методи навчання фізики, застосовувати різноманітні форми організації навчальних занять, надаючи перевагу тим, де максимально проявляється ініціатива та творчі здібності учнів.

Використана література

1. Бібік Н. М. Компетенції і компетентність у результатах початкової освіти. Педагогічна і психологічна наука в Україні : зб. наук. Праць: в 5 т. Т.3 : Загальна середня освіта. К. : Педагогічна думка, 2012. С. 75-86.

2. Заболотний В.Ф. Дидактичні засади застосування мультимедіа у формуванні методичної компетентності майбутніх учителів фізики : дис. ... д. пед. наук : 13.00.02. К., 2010. 482 с.

3. Савченко О. Я. Ключові компетентності – інноваційний результат

шкільної освіти. Рідна школа. 2011. № 8-9. С. 4-8.

4. Терентьєва Н. О. Розвиток політехнічної освіти у вищих педагогічних навчальних закладах України (ХХ століття): Дис. … канд. пед. наук: 13.00.01. Черкаси, 2007. 243 с.