Кажуть, що людина не може обрати своєї долі, бо вона кожному визначена на небесах. Коли мова йде про жінку, то асоціативний ряд слів, який виникає, стає наступним: тендітна, витончена, хазяйновита, берегиня сімейного затишку... Звичайно, що все дійсно так, але ці характеристики набувають іншого змісту, коли тендітна й хазяйновита відчайдушно йде захищати Батьківщину, сім’ю та рятує життя. І є сміливою, сильною, незламною. Саме з такими жінками, які тримають та бережуть повітряний простір нашого міста та держави, контролюють та вчасно сповіщають про повітряні тривоги, познайомилися учні 1 математичного А класу.
14 жовтня, у День Пресвятої Богородиці, День українського козацтва, захисників та захисниць, чарівні представниці Збройних Сил України розповіли ліцеїстам, як обрали шлях військових. Пані Тетяна поділилася спогадами, що колись теж була ученицею обласного ліцею, згодом студенткою НДУ імені М.Гоголя, де навчалася на факультеті іноземних мов, і ніколи навіть уявити не могла, що колись вдягне військову форму. Але доля все вирішила інакше.
«Бути військовою не було моєю мрією. Певний час працювала за спеціальністю, але потім так склалося життя, що моїм чоловіком став військовий льотчик. Разом з ним я була в різних місцях, бачила відданих цій професії людей і зрозуміла, що теж хочу бути однією з них. Я пішла вчитися, і згодом опинилися серед Збройних Сил України. Незважаючи на те, що я жінка, але вважаю, що відданість Батьківщині не повинна залежати від статі. Повірте, як і в житті, серед чоловічої частини військових жінки теж потрібні», - розповіла пані Тетяна й з гордістю додала, що якби в неї була можливість повернути час назад, то вона б нічого не змінила.
Не менш надихаючою стала розповідь пані Людмили, яка від початку повномасштабної війни рятує життя.
«Я за спеціальністю звичайний медик, але це одразу – військовозобов’язаний. 24 лютого я отримала повістку до військкомату, яка й привела мене до Збройних Сил України. Ні на секунду не задумуючись, я швидко зібралася для виконання поставленого завдання. Було дуже важко й звичайно страшно, але потім я відчула, наскільки страшно тим, хто переді мною. Швидко опанувала себе й почала робити все необхідне. Саме тоді я зрозуміла, що там, де потрібна, і досі це розумію!» - наголосила пані Людмила й додала, що, мабуть, не вона обрала професію, а професія вибрала її, тож вона цим дуже пишається.
На жаль, нашим Захисницям довелося поділитися й сумними спогадами, адже кожна зазнала втрат близьких людей, а це ще більше змотивувало триматися до останнього.
На запитання дітей: «Чи страшно їм?» жінки відповіли, що страшно нам буває всім, і якщо ми будемо підкорятися цим почуттям, то в жодній сфері не зможемо чогось досягти, тому звичайно страшно, але головне розуміти, заради чого. «У першу чергу заради світлого майбутнього своєї дитини, заради чоловіка, який все життя працював і віддав його заради Батьківщини, заради того, щоб жити у вільній розвиненій країні й з гордістю казати : «Я з України».
Учні захоплено слухали історії жінок, усвідомлюючи, що саме їм ми завдячуємо тишею, спокоєм та можливістю, яку маємо! Слава Україні! Слава нашим Захисникам та Захисницям!
Марина Бурльова, класний керівник 1 курсу математичного А класу
