2. ЗАПЕРЕЧЕННЯ. Ми не хочемо вірити в те, що відбувається з нами, із нашими близькими, у нашій країні в цей час. Нам здається, що це якийсь жахливий сон і ми от-от прокинемося у свому буденному, звичайному житті.

3. ГНІВ. На цій стадії з'являється багато гніву на ворога, на тих, хто не розділяє погляди та біль нашого народу. Гнів дає дуже багато сили для активних дій і підтримки один одного. Ми відчуваємо ейфорію від згуртованості,єдності, віри в перемогу!

4. ТОРГ. Це стадія, коли ми починаємо усвідомлювати нову, не завжди втішну реальність. Нас починають охоплювати сумніви: у що вірити, а в що не вірити, виїжджати з міста чи залишатися вдома тощо.

5. ДЕПРЕСІЯ. Стадія емоційного виснаження. Може відчуватися безсилля, сум, жах, відчай. На боротьбу та злість вже не вистачає сил. З'являється почуття тихого відчаю, так, ніби ми "здаємо". У багатьох на цій стадії можуть бути нервові зриви (як діяти в разі виникнення різних негативних психічних станів, див. стор. ліцею у Фейсбук).

6. ПРИЙНЯТТЯ. Ми нарешті розуміємо та приймаємо те, що відбувається. Бачимо сьогодення таким, яким воно є, відчуваємо нашу реальність з усім її болем та втратами. ПРИЙНЯТТЯ - це відчуття ДНА, від якого ми вже можемо відштовхнутися і об'єктивно оцінити ситуацію.

На цій стадії повинен з'явитися чіткий, а не хаотичний план "Що робити, якщо?", тобто чітко продумані дії у ймовірних ситуаціях.

7. АНАЛІЗ ТА ПЛАНУВАННЯ.

Стадія АНАЛІЗУ - це стадія запитань та відповідей. Де я зараз? (У більш-менш безпечному, у порівнянні з кимось, місці) Що в мене є? (Умови, продукти, фінанси). Що мені потрібно? (Намагатися допомагати собі та близьким). Що я можу робити саме зараз, щоб підтримати себе та тих хто поруч? Що я буду робити далі?

Стадія ПЛАНУВАННЯ. На цій стадії варто придумати, що ви будете робити, коли війна закінчиться, адже, якщо буде мета, то з'являться й сили, окреслиться перспектива майбутнього!

Також треба спланувати, що ви можете робити саме зараз у тих умовах, у яких ви є, бо для психіки людини згубно просто сидіти й нічого не робити, постійно скролити стрічку новин, жахатися, тривожитися та передавати ці емоції далі. Це "залипання" в бездіяльності й безпомічності - жертвенна позиція, яка нічого корисного людині не приносить.

8. СТАДІЯ ДІЇ. На цій стадії ми просто беремо й робимо щось сьогодні. Те, що ми вміємо, те, що в нас виходить і приносить користь тим, хто поряд. Допомагайте собі й тим, кому потрібна ваша допомога: пишіть та телефонуте знайомим, дбайте про дітей та старших людей, не забувайте про "братів наших менших", по можливості реагуйте на прохання людей, зацікавлених у добробуті нашого міста та країни, щиро моліться. Це ваш вклад в нашу ПЕРЕМОГУ!

До речі, коли ми допомагаємо іншим, нам самим стає психологічно легше, ми відчуваємо себе причетними до чогось важливого, хорошого, світлого, доброго! Адже ми вкладаємо сили, енергію, любов у щось конструктивне в ім'я нашої Перемоги!

P.S. На кожній стадії є процес адаптування до нових умов існування, а це не всім дається легко.

Більш психологічно стійкі люди легко адаптуються до нової реальності, нових умов воєнного часу, інші - можуть капризувати, агресувати, плакати, впадати в безпорадність, бездіяльність та вимагати до себе уваги. І це нормально, адже всі ми різні. Можете - допоможіть, не знаєте як - зверніться за допомогою