Саме таким є свято і для їхніх батьків: дякувати Богові, чергова крапка. Потрібно зібратися з духом, із силами, аби допомогти, підтримати, підштовхнути, захистити, пожаліти… Складно, але ж, хто, якщо не ви?

Саме таким є свято для моїх колег, учителів: багато зроблено протягом року, є успіхи, є недоліки, але невблаганний час наказує зупинитись. 2015-2016 навчальний рік вже відходить в історію. З цього дня він – минулий. Якщо хтось чогось не встиг – вже не встигне, час вичерпано. Крапка. Все невиконане – до іншого абзацу.

Все майже так само і у другокурсників.

Їм також потрібно зупинитись, перепочити і, з новими силами, далі, до омріяних сяючих вершин…

Їхнім батькам також потрібно зібратися з духом, із силами, аби допомогти, підтримати, підштовхнути, захистити, пожаліти…

Вони також усвідомлюють: час вичерпано.

Крапка.

Але це вже – інша крапка.

Вона дуже серйозна, надзвичайно відповідальна і, (тепер тільки розумієш!) трошки лякаюча і трошки сумна.

Все.

Крапка.

Кінець речення.

Кінець абзацу.

Кінець твору.

Твору про дитинство.

Нехай згадка про нього завжди зігріває ваші серця, а душі робить світлішими. 

Щасти вам!