Напередодні Дня Перемоги українці більше згадують про війну, проймаються болем за тих, хто не повернувся додому в 1945 і чиї діти зростали без батька, усвідомлюють, що залишилися живі ветерани – учасники цієї жахливої війни, які можуть розповісти про роки боротьби з фашистами. Звичайно, молоде покоління вивчає історію і знає про Велику Вітчизняну не лише з фільмів. Але складно уявити, як можна жити, коли поряд чути вибухи снарядів, бачити, як їдуть танки, несуть поранених, а то й убитих. Про це говорили ліцеїсти другого курсу історичного класу на годині спілкування, присвяченій Дню Перемоги. Учні називали прізвища членів родини, які були на війні і яких уже немає серед живих. Це не дідусі й бабусі, а прадідусі й прабабусі, котрі більше ніж сімдесят років тому захищали рідну землю. Для наших ліцеїстів це далеке минуле. Як відбувалось усе насправді, можна побачити в художніх та документальних стрічках, які бентежать душу й пробуджують патріотичні почуття. Але хотілося, щоб усе-таки діти бачили це тільки у фільмах.

Класний керівник 2 курсу історичного класу   В.М. Бережняк