Уже тисячі років люди утримують вдома тварин, як компаньйонів, товаришів  або просто, щоб милуватися ними. Майже кожного з нас вдома чекає маленький друг. Справді, дуже складно уявити життя без нього. Адже ми так звикли до того, що після напруженого дня на роботі  або навчанні, ввечері обов’язково потрапимо в обійми до цього пухнастого, м’якенького клубочка. Піклування про улюбленця не тільки  приносить надзвичайну насолоду, а ще й  розвиває відповідальність, бо це крихітне життя в твоїх руках, і хто, як не ти про нього потурбується .  Майже кожен з нас, в дитинстві, обов’язково звертався до своїх батьків з проханням завести в домі песика чи котика, але не завжди це можливо – не дозволяють розміри квартири, або ж у когось із родини алергія. Насправді це дуже погано, бо психологи неодноразово довели те, що наявність домашніх тварин дуже впливає на психоемоційний розвиток дитини, допомагає адаптуватися до навколишнього середовища. Але більшість тих, кому пощастило мати улюбленця, прикладом може слугувати наш клас. Майже всі ми маємо або ж котика, або собачку, хтось відразу двох, хтось піклується за кроликом, а хтось годинами розмовляє зі своїм папугою.

Любов до природи має бути безкорисною, саме такою вона і є у нас до наших тварин, ми віддаємо їм свій вільний час, піклуємося про них, і без жодних сумнівів можемо розраховувати на їхню підтримку в складні моменти життя, вони ніколи нас не зрадять, бо нема вірнішого друга, ніж домашній улюбленець .

Падалка В., учениця І історичного класу