Час усталених традицій, мабуть, скінчився остаточно. Нині ми живемо в надзвичайно інноваційному просторі, точки дотику до якого означаються словами «коронавірус», «карантин», «маски», «дистанційна робота», «вакцинація»… Не буду оригінальною, коли скажу, що в таких ситуаціях потрібно запитувати не «чому це зі мною сталося», а «навіщо це мені». Навіщо в нашому житті трапився карантин? Мабуть, щоб ми всі зупинились й усвідомили деякі дуже важливі речі, про які почали забувати й поступово перестали цінувати.
Що зрозуміла я?
По-перше, потрібно цінувати час. Завжди щось може припинитися раптово. Раз – і все. Не повернути, не наздогнати й не переробити. Життя дуже коротке, і передбачення Бредбері в оповіданні «Лід і полум’я» (мабуть, недаремно саме із цього твору ми розпочинаємо наше спілкування із другокурсниками!), коли людина живе всього вісім днів, або щемляче зізнання Верлена «Блідну, коли чую, як з імли б’є годинник…» (пам’ятаєте, першокурсники?) не видаються вже таким абсурдним. Що ж робити? Потрібно цінувати кожну секунду, кожну невловиму мить свого життя й присвятити їх служінню іншим заради майбутнього.
По-друге, як сказав Антуан де Сент-Екзюпері, «єдина справжня розкіш — це розкіш людського спілкування». Ми всі дуже потрібні один одному. Ніякі айфони та айпади не замінять живої розмови, палкої суперечки, душевного зізнання… Бережімо й цінуймо всіх, хто нас оточує. Може, у цьому й полягає справжній гуманізм, проголошений ще в епоху Відродження і якого ми ніяк не дістанемось?
По-третє, освіта – це учень, учитель і батьки. Дистанційні технології навчання дійсно відкривають абсолютно нові можливості для розвитку й саморозвитку, але лише для тих, кому це потрібно із середини, як говорять педагоги, хто вмотивований для отримання або передачі знань. Отже, шановні учні, хочете навчатись – навчайтесь, і ніякі карантини не стануть вам на заваді.
По-четверте, нічого нового не відбувається, усе вже колись було. Як дізнатись? Читайте книжки. У них усе написано. Якщо про сьогодні – то це «Війна з саламандрами» К. Чапека й «Чума» А. Камю, якщо про майбутнє – звичайно ж, «Майстер і Маргарита»: «Все люди добрые»; «Все теории стоят одна другой. Есть среди них и такая, согласно которой каждому будет дано по его вере»; «Все будет так, как будет. И это будет правильно»;«Что-то случится непременно, потому что не бывает так, чтобы что-нибудь тянулось вечно»…
Що ж трапиться в нас із вами? Довге щасливе життя. Здійснення планів. Випробування. Болючі поразки й гучні перемоги. І обов’язково кохання. Таке, щоб жити довго-довго, щасливо-щасливо й умерти в один день…
