Коли потяг у даль загуркоче,

Пригадаються знову мені

Дзвін гітари у місячні ночі,

Поцілунки й жоржини сумні…

Кохання… Що воно може розповісти світові? У які фарби може розмалювати долю?

Кохання – це чарівна квітка, кожна пелюстка якої пахне по-іншому: грозою, м’ятою, соснами, васильками, небом, полем, сонцем, літніми ранками, зорями. Кохання в життя людини вносить свої корективи. А як уміло воно змінює долю письменника.

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ

Лиш приходить подібне кохання.

В день такий розцвітає весна на землі

І земля убирається зрання…

Любов у вірша В.Сосюри так різна: це ніжність і пристрасть, це чарівні жоржини та загадкові волошки, це незабутнє минуле й неймовірне сучасне.

Дні пройшли. Одлетіла тривога…

Лиш любов – як у серці багнет…

Ти давно вже дружина другого,

Я ж – відомий вкраїнський поет.

Переглядаючи сторінки документального фільму «Так ніхто не кохав» про любов у житті В.Сосюри, учні перейнялися долею відомого поета. Збагатилися духовно, слухаючи неперевершені поезії блакитноокого співця кохання.

Учитель української літератури

Даньшина Т.М.