Є повелителі і раби.

І вірші є – каторжани.

Крізь мури в’язниць,

По тернах лихоліть –

Ідуть, ідуть

По етапу століть…

Учні першого курсу природничого класу вітали віршами всіх присутніх.

Яскравими квітами розсипалися поезії по аудиторії, заполонюючи душі та серця. Кожен із присутніх читав твори, які близькі йому: це і вірші про Батьківщину, про маму, про неперевершену природу та могутнє кохання. Читання поезій супроводжувалося презентаціями та музикою. 

Поезія – це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі…